Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.
Увійти Моя подорож
UaRuEn

Міжрічинський парк — місце, де природа оживає

07.05.2018
2133

Якщо вам запропонують екскурсію до лісу або болота, то чи з великим ентузіазмом ви на неї погодитесь? Навряд чи, адже скоріш за все подумаєте про те, що ж такого цікавого може бути у блуканні лісовими нетрями та годуванні комарів на болоті. Я і сама так думала, поки вперше не потрапила до Міжрічинського парку, після чого просто закохалася в це місце. Я побувала там ще не раз і в різні пори року, бо природа Полісся неповторна і чарівна, не важливо сніг за вікном чи палюче сонце, чи осінній листопад, їй завжди є чим здивувати та вразити.

Міжрічинський ландшафтний парк є одним з найбільших в Україні, його територія, яка складається з непрохідних боліт, піщаних дюн, соснових лісів, лук та заплав сягає понад сто тисяч гектарів. Але передумови створення парку дещо трагічні — цей велетенський нежилий природний масив утворився внаслідок численних виселень місцевого населення, пов’язаних з колективізацією, потім створенням танкових полігонів і звісно ж будівництвом Київського водосховища. Як результат, з карти назавжди зникло понад тридцять сіл, а природа поступово відновила свої права на покинутих землях.

Парк знаходиться зовсім недалеко від Києва, всього за сто кілометрів на території Козелецького та Чернігівських районів між двома найбільшими річками України — Дніпром та Десною. Якщо їхати сюди із Києва, то краще через Вишгород, заодно зможете помилуватися шлюзами водосховища та краєвидами Київського моря. А далі трасою на Чернігів до села Морівськ, потім звертаєте до села Отрохи, саме там знаходиться візит-центр парку Міжрічинський.

Наразі в парку обладнано чотири екостежки, протяжністю не більше двох кілометрів кожна. Три з них знаходяться неподалік візит-центру. Всі стежки промарковані, облаштовані інформаційними стендами та місцями для відпочинку.

Екостежка «Журавлинна», її назва походить від птаха, а не від ягід. Знайте, що то помилка, якщо раптом зустрінете в мережі російськомовні тексти, де стежку називають «Клюквою». Цей маршрут дуже популярний, проходить серед типового для Полісся сосново-березового лісу і підходить як для дорослих так і дітей. Стенди на шляху ознайомлять вас зі слідами тварин та навчать розбиратися у різновидах дерев та кущів, а також структурі лісу.

Прогулянка «Поліською» стежкою перенесе вас у рослинний світ, стенди нагадають про різноманіття лісових ягід, лікарських трав, грибів та попередять про те, що не всі з них є безпечними та їстівними.

Екостежка «Бондарівське болото» є найновішою та найсучаснішою, проходить вона по краю найбільшого заповідного болота у вигляді дерев’яного настилу, по якому комфортно пересуватися, незважаючи на воду довкола. Мощена кладка виведе вас до оглядового майданчика, з якого відкриваються види на болото, якщо пощастить, то ще зможете поспостерігати за птахами у польоті або навіть лосем. Далі на шляху вас чекає макет бобрової хатки у розрізі, що дає можливість зрозуміти устрій та повсякденний побут цих тварин. Завершується маршрут біля язичницького капища з дерев’яними ідолами та черепами. Тут же не проґавте смішний стенд для фотосесій.

Остання четверта екостежка — «Соколиний луг», прокладена через яри та схили над заплавними озерами по береговій терасі Десни. Цей маршрут підійде для більш витривалих. Будьте готові до того, що вам доведеться стрімкими стежинами спускатися у яри та підкорювати круті пагорби. Але це невеличке випробування того варте, бо місцина дійсно красива, не даремно ж ця стежка вважається найбільш мальовничою. Щоправда із-за своєї віддаленості вона є і найменш облаштованою, бо якісь вандали то маркування знищать, то стенди попсують.

Окрім екологічних маршрутів, Міжрічинський парк може похвалитися прекрасним краєзнавчим музеєм, який знаходиться на території візит-центру у справжній зрубній дерев’яній хаті. На перший погляд він невеликий і здається, що його можна оглянути за досить короткий час. Насправді ж колекція експонатів, що тут зібрана, вражає. Це інструменти та знаряддя праці поліських мисливців, рибаків та бджолярів, різноманітні дерев’яні предмети та плетені вироби з лози, зброя, одяг. Готова заприсягтися, що деяких речей ви ніколи в житті не бачили і не знаєте, для чого їх використовувало місцеве населення. Що ж не біда, після екскурсії музеєм, що проведе директор парку, який власноруч збирав всі ці речі по навколишніх селах, ви дізнаєтеся багато цікавого про промисли Полісся. До того ж музей по праву можна вважати інтерактивним, бо до кожного експонату ви зможете доторкнутися, потримати його в руках, сфотографувати, і навіть влаштувати справжнісіньку фотосесію, прибравшись у старовинний традиційних одяг чернігівського краю. В хатині-музеї збудовано справжню піч, біля якої можна погрітися у холодну пору року або ж просто поспостерігати за тим, як потріскує деревина, охоплена полум’ям.

Але такого парку, який ви його можемо побачити сьогодні — з екостежками, музеєм, різноманітними цікавими заходами, не було б без титанічної роботи однієї людини — Андрія Сагайдака, директора та екскурсовода в одній особі. А ще Андрій чудовий оповідач, після його розповідей ліс навкруги оживає і ви починаєш помічати те, на що раніше б ніколи не звернули уваги. Ось тут пробігав заєць, а ці гілки пообкушував лось, а оті стовбури дерев мають здерту кору, бо їх облюбували дикі кабани, для того щоб чухати об них свої боки. Ось екскременти вовка, по яких можна визначити чим він ласував на обід. А тут, неподалік села, недавно проходила рись. Так, рисі тут мешкають, не даремно ж зображення цього хижака прикрашає емблему парку, але побачити їх майже не можливо, бо вони дуже обережні і з людиною намагаються не пересікатися.

Окрім того на території мешкають козулі, європейські олені, єнотовидні собаки, лисиці, куниці, бобри, рідкісні птахи, такі як сірі журавлі, тетеруки, орлани та чорні лелеки. Якщо у вас вистачає терпіння та сили волі, то ви можете відправитися на фотополювання або ж просто на спостереження за орланами та журавлями, але майте на увазі вставати доведеться вдосвіта, а потім ще й чекати при цьому не рухаючись та не розмовляючи.
Окрім тварин багатим і не менш цікавим є рослинний світ парку. Де ви ще зможете побачити великі ділянки, вкриті оленячим та ірландським лишайниками, галявини вічнозеленого вересу, вікові дуби, вік деяких сягає понад п’ятсот років, болотяні ліси, де стовбури відмерлих дерев вкриті мохом та папоротями, а тому складається враження, що ви перенеслися у тропічні нетрі.

Завітати до Міжрічинського парку ви можете самостійно, всі екостежки відкриті для вільного відвідування. Але для того, щоб відчути справжній дух поліської природи, замовте екскурсію, для цього потрібно зв’язатися безпосередньо з самим Андрієм або ж скористатися послугами туристичних фірм, які організовують виїзди до парку.

Міжрічинський — ідеальне місце, щоб завітати сюди з дитиною, яка з простих та цікавих розповідей отримає величезну кількість корисної та пізнавальної інформації, яку не знайде у жодній книзі чи енциклопедії.
Крім того у парку часто проходять студентські практики, екотабори для дітей і навіть тренінги з виживання в умах дикої природи. А цієї зими у Міжрічинському пройшов спортивний забіг Ice Trail.

При бажанні можете долучитися до волонтерської роботи — допомогти парку в облаштуванні маршрутів, прибиранні території, оновленні маркувань, винагородою за роботу стане ексклюзивна екскурсія від Андрія Сагайдака.

Приїхати у Міжрічинський ви можете у будь-яку пору року, адже природа кожного сезону знайде чим вас потішити.

Взимку, коли ліс вдягнеться у білі шати, ви зможете прогулятися по пухкому снігу серед казкових дерев, насолоджуючись свіжим та морозним повітрям. До того ж саме в зимову пору на снігу дуже добре видно сліди тварин, навіть таких як рись, та вовк. Ніколи не роздивлялися сліди зайця? Даремно, виявляється він стрибає так, що відбитки його задніх лам знаходяться перед передніми. Трохи змерзнувши та розчервонівшись від морозу ви зможете погрітися біля багаття на галявині та скуштувати гарячого чаю або зігріваючої крамбамбулі.
Весна у парку — це рай для фотографів, бо саме в цей час починає квітнути сон широколистий, ряст, калюжниця, конвалії та півники жовті болотяні. Ліс наповнюється співом та щебетом пташок, починають токувати тетеруки та густи бекаси.

Влітку завітайте у парк, щоб побачити як квітнуть червонокнижні півники сибірські, орхідеї, яких тут налічується близько восьми видів, звісно, що нашим орхідним далеко до тропічних, але все одно вони дуже гарні. Просто крокуючи по стежці можна поласувати ягодами чорниці та лісової малини, які саме достигають у цю пору. А на початку червня розкривається хижа рослинка росичка, яка проїдає комах. Побачити цю фотогенічну хижачку можна на унікальному верховому болоті, яке має назву «Святе озеро» або в народі його ще називають «Чортовим топищем», таких водойм на території України збереглося лише декілька. Колись це було звичайне озеро, верх якого поступово покрився шаром плавучого торфу, який може витримувати вагу людини, але при цьому коливатиметься під ногами. Це неповторні відчуття, коли у тебе земля хитається під ногами. Отримати таку порцію адреналіну можна лише у складі групи, перед цим екіпірувавшись у спеціальні бахіли.
Ще влітку на екостежках ви матимете унікальну можливість, під наглядом Андрія Сагайдака, зазирнути до дерев’яних будиночків для птахів, зроблених руками волонтерів чи дітлахів, і побачити нове покоління пернатих, що нещодавно з’явилося на світ.

Осінню парк зустріне вас жовто-червоними шатами, грибами, цвітінням вереску, ранковими туманами та стиглими ягодами журавлини на болотах.

Незабаром чергові вихідні, то чому б не провести їх з користю — відвідати Міжрічинський парк та насолодитися чудовою природою Полісся.

Автор: Ольга Троханчук

Підпишіться на розсилку новин та пропозицій від discover.net.ua і наших партнерів

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь із Правилами та умовами.